Субʼєктивне. Вертикаль памʼяті

В основу проекту покладено суб'єктивні переживання щодо втрати зв'язку з рідними і їх звичаями.
Страх втратити зв'язок з історією, поступовий відхід від традицій і пустота домівки на Різдвяні свята...
Для жінки точкою неповернення у віддаленні від родини є заміжжя - радісний і водночас трагічний момент переходу з однієї сім'ї в
іншу, власну.
Жест, який повторюється при об'єднанні сім'ї, є несказаною традицією - спільне приготування вареників, під час
якого проявляється зв'язок - спілкування, жарти, обговорення планів на майбутнє тощо.
Світлини на флеш-карті і ДНК - одна і та ж інформація. Вона формує вертикаль пам'яті, зв'язок з минулим і твоє місце в ньому.
Її цінність ти визначаєш сам, та слід завжди залишається незалежно від національності, віку, місця проживання тощо.
В рамках проекту був проведений перформанс (м. Вінниця, ленд-арт фестиваль "Міфогенез", 2017 р.).
Аудіо-супровід - звуки, що супроводжують в дорозі до мого теперішнього дому.
Пісні співає моя тета, останній запис - пісня, яку співали після благословення батьків на моєму весіллі.
Проект є частиною великого проекту-дослідження "Суб'єктивне. Страхи".
Кожен окремий наратив - це питання, що задавались собі протягом
останнього року.
Фіксування моментів паралізованої страхом свідомості, коли накриває
прокрастинація і бажання сховатись від світу.
Пошук прихованого змісту у власних рішеннях, вплив страхів на мої рішення і дії.